ЯК КЕРУВАТИ СВОЇМИ ЕМОЦІЯМИ В УМОВАХ ВИМУШЕНОЇ ТИМЧАСОВОЇ ІЗОЛЯЦІЇ

Корисна інформація

 

Панікувати, відчувати стрес в умовах загрози абсолютно природнє явище, особливо, якщо загроза стосується життя, здоров’я людини і контролювати її ми не в змозі. В нашому випадку загрозою є поширення світом COVID-19 або вже звичного для нас терміну короновірус, який певним чином вирвав нас з соціуму та ізолював. Така ізоляція є для нас значним стресом.

 

Тому пропонуємо до Вашої уваги поради психологів, які підкажуть, як керувати своїми емоціями в умовах вимушеної тимчасової ізоляції та маломобільності.

 

1) Не реагуйте бурхливо на емоційні негативні дописи. Якщо ж не втримались, спробуйте одразу знайти і позитивні новини щодо ситуації з поширенням захворюваності. Підписуйтесь на позитивні сторінки в мережі, що трохи оздоровить потік інформації, яку ви споживаєте.

 

2) Спробуйте обмежити перебування в соціальних мережах, або хоча б скоротіть час перебування в них найближчим часом. Якщо ж маєте бажання та звикли бути активним в соціальній мережі, краще поширювати позитивні новини, наприклад звернути увагу на соціально-відповідальний бізнес, волонтерство, спілкуватися більше з друзями з різних тем, що не стосуються вірусу (приготування страв, дізнаватись як вони проводять час з дітьми, які фільми дивляться та ін.).

 

3) Спробуйте дистанційне навчання (зараз безліч он-лайн курсів за різною тематикою), послухайте музику, перегляньте список фільмів, до яких раніше не доходили руки (але бажано не типу «Зараження», «Апокаліпсис» та ін.), вивчайте іноземну мову (навіть можна тепер записатись на індивідуальне онлайн-заняття).

 

4) Займіться собою, знайдіть цікаві вправи для підтримки свого фізичного стану, якщо до цього у вас не вистачало часу на спортзал (але звісно, якщо дозволяють квадратні метри житла). Фізичні навантаження допоможуть зняти напругу та відволіктись, тим більше вже за місяць таких навантажень ви побачите свій чудовий результат в дзеркалі.

 

5) Зосередьте також увагу на харчуванні і спробуйте правильне харчування. Адже карантин – це не тільки вільний час вдома, але й можливість смачно та багато готувати для родини, або їсти, якщо готуєте не ви, що збільшує ризик набрати і самому зайві кілограми. Здорове, регулярне харчування – це вже 50% нашого фізичного та емоційного комфорту.

 

6) Не забувайте про звичні для вас речі, які ви робите в свій робочий період (спілкування з друзями, колегами, планування графіку на травень, Головне спілкуватися з людьми більше на позитивні теми, підтримуйте та підбадьорюйте один одного. Віртуально знайомтеся з країнами, куди б хотіли на відпочинок.

 

Ми маємо зосередитись на тому, що залежить від нас і допоможе провести карантин з користю для себе, родини і залишитись стійкими емоційно. А тому: 

 

  • Не нехтуйте своїми емоціями та завжди звертайте увагу на тривожність, якщо вона з’являється, аналізуйте, що саме впливає на її появу. Це можуть бути і думки про майбутнє (хвилювання про родину, роботу або її відсутність ті ін.). В такі хвилини важливо зуміти зупинити себе та відволікти думки від негативу: подзвонити друзям, колегам, мамі-татові, чоловіку-дружині та ін. (обирайте самостійно, чия підтримка для вас зараз важлива). Потрібно також розуміти, що опанувавши свою тривогу, ви тим самим допоможете і своїм близьким, адже вони теж можуть підхопити таку тривожність від вас.
  • Не блокуйте свої емоції, виправдовуючи це тим, що ви просто переживаєте за близьких, себе, та взагалі, соромно зараз не бути «в сумі» або в паніці. Таке блокування точно дасть про себе знати, але пізніше, що дуже небезпечно. Тому, краще про свої тривоги, відчуття ділитись з тими, хто здається серед ваших друзів більш емоційно стабільний та несе позитивний настрій щодо останніх новин.
  • Для тих в кого є діти, особливо важливо наповнювати себе силами та позитивними емоціями, адже ви витрачаєте більше своїх емоційних ресурсів, ніж будь-хто інший. Тому давайте собі відпочинок в перервах між турботою за дітей та їх вихованням під час карантину.
  • У зв’язку з тим, що з’явилось більше часу, часто люди збивають свій денний графік, змінюючи день на ніч. Більше проводять часу за комп’ютером, пізно лягають та відповідно, пізно прокидаються, що також є стресом для організму. Відповідно, дуже важливо налагодити свій звичний режим або максимально його зберегти, оскільки здоровий сон для нашого емоційного стану теж дуже важливий.
  • Ну і остання рекомендація: не забуваймо, що весна – це час для оновлення та розквіту не тільки природи, але й особистих можливостей, оптимізму. Намагайтеся, по можливості, зосередити увагу на своєму майбутньому. Не забуваймо, карантин – явище тимчасове!

 

 

 

Консультація для батьків

Як ефективно організувати навчальний процес вдома під час карантину

 

Карантин змушує змінювати звичайні процеси в навчанні дітей. Слід пам’ятати про те, що карантин – це не канікули і виконання програм відбувається шляхом організації освітнього процесу із використанням технологій дистанційного навчання. Діти мають виконувати певні завдання після перегляду відеоуроків, навчальних матеріалів на відповідних сайтах, блогах, платформах, рекомендованих викладачами.

Допоможіть дітям відповідально віднестися до опанування знань. Контролюйте режим дня Ваших дітей, режим роботи, режим харчування та дотримання заходів профілактики.

1. Пам’ятайте про дотримання режиму дня.

Дитині дуже важко буде повертатися до навчальних буднів, якщо зараз її графік сильно зсунеться. Тож бажано продовжувати лягати спати, прокидатися, харчуватися і гуляти в один і той самий час.

2. Складіть разом  розклад занять.

Для того, щоб ефективно організувати навчальний процес вдома, потрібно включити навчання в режим дня дитини. Щоб вона чітко знала, що вранці вона 2 години займається, до прикладу, математикою, українською мовою чи вивчає інші дисципліни, а після обіду створює проект, читає, готує презентацію.

• Зазвичай найпродуктивнішим часом для навчання є ранок. Хоча, звісно, складаючи розклад, орієнтуйтеся на особливості власної дитини.

В онлайн-заняттях і дистанційному навчанні загалом ви можете регулювати навантаження і вибудовувати гнучкий графік. Тож навчальні години можуть тривати трохи більше або менше, залежно від віку дитини та її індивідуального темпу.

Бажано також складати план занять на наступний день звечора і дотримуватися щодня однакових часових рамок - наприклад, навчання о 10:00-12:00 вранці й о 15:00-17:00 ввечері. Це допоможе дитині організуватися і розвивати навички тайм-менеджменту.

3. Пам’ятайте про організацію робочого простору.

На ефективність навчання дуже впливає робоче місце. Тож, щоб дитина могла зосередитися на виконанні завдань, потрібно забезпечити її комфортним та зручним робочим місцем. Адже навчання на дивані або лежачи в ліжку, буде сприяти відволіканню і шкодити здоров'ю дитини. Тому виберіть окремий куточок у будинку та обладнайте його.

Кімната, в якій дитина буде займатися навчальною діяльністю, має добре вентилюватися, щоб студент міг дихати чистим повітрям, а не пилом, який накопичується за цілий день в погано вентильованому приміщенні.

4. Усувайте фактори, що можуть відволікати дитину.

Середовище, що не відволікає увагу, дозволить дітям навчатися ефективно та допоможе почуватися більш спокійно. Тож під час виконання завдань дитиною намагайтеся забезпечити відсутність сторонніх шумів – вимкніть сповіщення мобільного телефону, комп'ютера, телевізор та радіо, голосно не розмовляйте.

Якщо у вас є малюк, намагайтеся підлаштувати час для навчання в тиху годину (коли він спить).

Певна фонова музика може допомогти дитині налаштуватися на навчання, але важливо, щоб вона не була занадто голосною і не стала відволіканням.

5. Спонукайте дитину робити регулярні перерви.

Під час виконання завдань важливо кожні 25-30 хв. робити короткочасні перерви для того, щоб виконати гімнастику для зору, випити склянку води тощо. А кожні 45-60 хв. – влаштовуйте перерви протягом 10-15 хвилин, щоб розім'яти руки та ноги (танці, заняття спортом), уникайте перенапруження очей від комп'ютерного монітору.

• Навчання невеликими блоками дозволяє мозку краще зрозуміти та зберегти інформацію. А фізична активність покращує кровообіг, активізує фізіологічні процеси, що сприяють сприйняттю, відтворенню й опрацюванню інформації.

• Крім фізичних вправ, дитина може під час перерви зайнятися справами по господарству.

Дуже важливо, щоб під час відпочинку дитина уникала перебування перед монітором (не гортала стрічку новин у соціальних мережах, не переглядала відео та не грала в комп'ютерні ігри), щоб її очі могли повноцінно відпочити.

6. Чергуйте онлайн-навчання з іншими видами навчальної діяльності.

• Бажано включати в навчальний час не лише слухання онлайн-лекцій чи виконання завдань на комп'ютері, а й роботу в зошиті, читання книг, створення проектів, спостереження, експериментування.

• Важливо навчити також дитину конспектувати, робити замітки для кращого засвоєння та запам'ятовування інформації.

• Не забувайте влаштовувати перевірку знань після засвоєння інформації –нехай дитина відповідає на запитання, розв’язує завдання, проходить тести, виконує контрольні. При цьому «вимірюйте» успішність навчання якісними, а не кількісними показниками. Критеріями можуть бути розуміння правил, точність виконання математичних операцій, грамотність письма тощо. Це орієнтує дитину на реальний результат, а не його імітацію.

7. Мотивуйте  дитину до успіху.

Мотивація може бути різною – зовнішньою (заохочення, як-то дозвіл пограти на комп'ютері в ігри, купити певну річ тощо) та внутрішньою – власне пізнавальний інтерес дитини (який підвищується від підтримання допитливості дитини, похвали за її досягнення тощо).

Звісно, ви можете поєднувати обидва види мотивації, але більш ефективним для дитини буде вироблення саме внутрішньої.

Пам'ятайте: ваші заохочення та уважність показують дитині, що ви пишаєтесь її роботою і її зусилля не залишаються непоміченими.

8. Пам’ятайте про спілкування.

Комунікація може також допомогти підвищити ефективність навчання в Інтернеті. Можна зв'язатися з викладачами, зареєструватися на форумах, підтримувати зв'язок з батьками одногрупників вашої дитини.

Можна об'єднатися й створити групу, де будете ділитися корисними ресурсами та досвідом. При цьому в дітей може бути власна група, де вони зможуть ставити запитання, допомагати один одному вирішувати завдання, ділитися враженнями тощо.

Намагайтеся не порівнювати успіхи вашої дитини з іншими, адже всі вони – унікальні та розвиваються у власному темпі. Нехай діти чують від вас слова підтримки та отримують завдання, які відповідають їх рівню, цілям і потребам.

9. Залучайтеся до процесу навчання.

Залишайтеся причетними до дистанційного навчання вашої дитини, допоможіть їй скласти графік, розібратися з цілями та курсами, налагодити режим дня.

Молодші школярі, крім того, на початку онлайн-навчання потребують значної допомоги від дорослих. Батькам, можливо, буде потрібно допомогти дитині увімкнути пристрій, увійти в додаток, прочитати інструкції, натиснути в потрібному місці, ввести відповіді тощо.

Однак пам'ятайте: чим старшою є дитина, тим більше вона має займатися самостійно. З сьомого-восьмого класу варто підключатися до його занять лише за потреби.

Підлітки цілком здатні самостійно опановувати матеріал, здавати тести та організовувати своє навчання. Тож створіть дитині такі умови, в яких вона буде відчувати свою відповідальність за навчання.

При цьому цікавтеся її успіхами, враженнями від онлайн-навчання, попросіть ділитися труднощами, підтримуйте свою дитину.

Будьте здорові!

                                                

                                                     

 Як не піддатися паніці під час карантину

(поради психолога для студентів, викладачів, батьків)

Зараз ми переживаємо не тільки карантин, а ще й стрес через передчуття тяжких подій, і це абсолютно нормальна реакція на таку ситуацію.

Страх – це соціальна емоція, яка може розповсюдитись подібно до вірусу, підкорюючи тисячі людей.

Бачити, чути, відчувати – це канали спілкування захисної системи страху з навколишнім світом і ці канали знаходяться під постійним і сильним впливом подразника.

Інколи у житті людини виникають відчуття, що світ перевернувся з ніг на голову, що все йде шкереберть, що відбувається щось жахливе? Тоді ми ставимо собі питання: «ЧОМУ? ЧОМУ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ САМЕ ЗІ МНОЮ?» Виникає відчуття паніки. У такі моменти може здаватися, що з вами відбувається щось дійсно жахливе. Наприклад, що у вас психічне захворювання, що втрачаєте глузд або вже збожеволіли, що помираєте, що виставили себе на посміховисько. Страхів так само багато, як і людей, що панікують. За статистикою, в середньому, один з десятьох людей у своєму житті пережив принаймні одну панічну атаку.

Під поняттям паніка слід розуміти один з видів поведінки натовпу, який знаходиться в умовах поведінкової невизначеності, в підвищеному емоційному збудженні від безконтрольного почуття страху.

Згідно з думкою вченого В. Бехтерєва, паніка нерозривно пов'язана з інстинктом самозбереження, який проявляється у особистості незалежно від її інтелектуального рівня та є сигналом тривоги в небезпечній ситуації.

В основі паніки лежить страх – тривога, що виникає як результат переживання безпорадності перед реальною чи уявною небезпекою, породження некерованої, нерегульованої поведінки людей, іноді з повною втратою самоконтролю, нездатністю реагувати на заклики, з втратою почуття обов'язку і честі. Варто відзначити, що страх, який охоплює натовп в хвилини дійсної або уявної небезпеки має заразливий характер.

На перший погляд, панічна атака виникає несподівано і нічим не зумовлена. Вона підкорює собі тіло, думки та поведінку людини.

Тілесні симптоми, які виникають найчастіше у період пандемії, такі:

біль у горлі, прискорене, посилене серцебиття або «завмирання серця», підвищений тиск, дуже часте дихання, відчуття нестачі повітря, біль у грудях, біль голови, запаморочення, відчуття втрати притомності, тремтіння, відчуття нереальності.

О, здається у мене все це є! Мені кінець! Ми навіть не вчитуємося у статистику, яка говорить про те, що смертність не є значно вищою, ніж зазвичай. Ми не аналізуємо, що, не кожен заражений коронавірусом помирає. Не факт, що у більшості населення його немає. Інша справа, який імунітет у різних людей, як організм тої чи іншої людини «навчений» справлятися з подібними чужорідними агентами у нашому тілі.

Але, де там…. панічні атаки приносять думки про те, що має статися щось жахливе, наприклад: «Я обов’язково заразилалася інфекцією, бо вчора виходила у магазин», «Я не зможу дихати та задихнусь», «Мені ніхто не допоможе, бо поки приїде швидка, то я помру», «Я помру…» - ось один із варіантів перебігу життєвої вистави під назвою «Паніка від коронавірусу».

Люди із здоровою психікою зазвичай намагаються якнайшвидше позбутися неприємних думок або щось зробити, щоб відчути себе знов у безпеці.

Ще однією стратегією є уникання ситуацій або локацій, де може статися панічна атака.

Часом, через переконання, що небезпека реальна і страшна, люди викликають швидку або лікаря. Насправді, панічні атаки не завдають людині шкоди, не позбавляють розуму, вони не тривають вічно. Через панічну атаку неможливо померти або збожеволіти. Це дуже неприємне відчуття, а не реальна небезпека. Людський організм влаштований таким чином, що може упоратися з різними викликами, у тому числі й зі страхом.

Тепер, коли ми знаємо і розуміємо, що відбувається певне навіювання і самонавіювання потрібно розібратися, як врятуватися від ПАНІКИ у період пандемії.

1.     Кожен українець повинен оцінювати інформацію про перебіг епідеміологічної ситуації в країні максимально об’єктивно і не піддаватися страхові. Потрібно задуматися над ситуацією і допомогти іншим. Або, як мінімум, поставитися до отриманої інформації більш аналітично і тверезо.

2.     Пошукайте тематичні спільноти, які позитивно і з гумором описують ситуацію. Хіба ви не помічали, якщо цікавитеся певною інформацією в Інтернеті, то через деякий час саме ця інформація «вилазить» вам у стрічку новин.

3.     Важливо зрозуміти, що панічна атака починається від миттєвого потоку думок. Думка про те, що «я вийду з дому, на мене хтось чхне і я заражуся, тоді я можу померти» викликає паніку. Тому важливо зрозуміти, яка думка запускає тривогу.

4.      Дуже добре допомагають розслабитися та відволіктися від проблем прослуховування музики, танці, малювання, шиття, вишивання, hand made і т.і.

5.      Фізичні навантаження. Коли ти отримуєш фізичне навантаження, воно наче витискає моральне, а під час силового тренінгу виділяється гормон щастя – ендорфін. Щодо фізичних вправ, потрібно завжди дотримуватися балансу — кардіо, силових вправ, вправ на розтяжку, а також вправ на координацію. Якщо ви взагалі раніше регулярно не займалися спортом, то базова загальна зарядка — 20-25 хвилин, з бігом на місці і присіданнями — дасть непоганий результат. Головне — регулярність.

6.      Робіть щодня дихальні вправи. Це допоможе запобігти панічним атакам та зменшити стрес, коли таке стається. Крім цього, можете спробувати освоїти практику медитації, що також допомагає заспокоїтися та брати під контроль ситуацію.

7.      Корисно гуляти і дихати свіжим повітрям, щоб насичувати організм киснем. Це важливо не тільки для органів дихання, але і для кровообігу (не обов’язково виходити туди, де є люди, краще йти у ліс, парк, озеро і т.і.). Якнайбільше бути на сонці. ·

8.      Використовуйте гумор при небезпеці виникнення й на ранній стадії розвитку паніки, який сприяє зняттю панічної напруги.     

                                                           Консультація для батьків

Сімейне виховання - запорука психічного здоров’я дитини

 

Сім'я, родина – найвища цінність на Землі, яка робить життя кожної людини щасливим, повноцінним, плідним. У світі немає почуття сильнішого, ніж батьківська любов. Але батьки повинні усвідомлювати, що вони виконують важливу соціальну роль, адже кожна повноцінна родина є фундаментом здорового суспільства. Сім'я – це справжній університет людських відносин, в якому людина росте, розвивається і вдосконалюється. Необхідно додати, що виховання дитини – це важка праця, успіх якої зумовлюється безліччю чинників найрізноманітнішого походження. Те, як ми ставимось до дитини впливає на те, чи зможемо ми знайти спільну мову, досягти взаєморозуміння, отримати задоволення, радість від взаємного спілкування.

Сім’я формує всі потреби, які можуть бути в людини, а батьки є тим соціальним середовищем розвитку, що задовольняють їх. Існує безліч різних стилів сімейного виховання. Розуміння того, який стиль підходить саме вам, дозволить створити позитивну атмосферу, що сприяє особистісному зростанню, емоційному та інтелектуальному розвитку дитини.

Стилі виховання дітей

Стилі виховання в сім’ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку дітей.

Надмірна опіка (гіперопіка)

Цей стиль характеризується  надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.

Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи  плутають любов і опіку.  Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають  чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», - заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато  з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками.

Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною.

Авторитетний (демократичний) стиль виховання

(високий рівень контролю та теплі стосунки)

Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас  гнучке виховання. Батьки  завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя ,вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань.

Авторитетні батьки беруть на себе відповідальність за своїх дітей, їх поведінку і дії, поки діти не досягнуть емоційної зрілості. Діти, виховані авторитетними батьками, в подальшому житті досягають найбільших успіхів, вони стають самостійними, відповідальними і впевненими в собі людьми. Вони добре навчаються та мають високу самооцінку. Завдяки турботі авторитетних батьків, їх увазі до життя і потребам дитини, вона не тільки прагне їм догодити, але й отримує загальний напрямок для подальшого розвитку і особистісного зростання.

Авторитарний стиль виховання

(високий рівень контролю, холодні стосунки)

Авторитарний стиль виховання  – це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання  іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Авторитарні батьки намагаються з раннього віку прищепити дитині страх і дисципліну. Цей стиль виховання орієнтований на покарання, а не на заохочення. Він може негативно вплинути на самооцінку дитини і перешкоджає її повноцінному розвитку. Авторитарні батьки прагнуть контролювати всі сфери життя дитини. Діти з авторитарних сімей практично не мають прав і позбавлені свободи дій.

Насправді авторитарні батьки –  не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно.

Діти у таких батьків зростають боязкими, похмурими, невибагливими, дратівливими; дівчата, найчастіше, залишаються пасивними і залежними. Хлопці можуть стати некерованими, агресивними.

Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і  підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).

Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.

Ліберальний стиль виховання

(низький рівень контролю, теплі стосунки)

Ліберальні батьки прагнуть дати своїм дітям усе найкраще, намагаються у всьому їм догодити. Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Батьки цього типу готові поступатися вимогам дитини з ранніх років і з готовністю потурають будь-яким її  примхам, не пред’являючи до неї практично ніяких вимог. Головною фігурою у відносинах «батьки-дитина» є дитина, а не батьки.

Ліберальні батьки, як правило, керуються добрими намірами, але їх зусилля можуть призвести до прямо протилежних наслідків. Діти ліберальних батьків ростуть безвідповідальними і інфантильними, вважають, що оточуючі їм зобов’язані, не люблять і не вміють працювати. Словом, це розпещені діти,  схильні до неслухняності, агресивності, імпульсивності.

Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення  їх особистості, як і надмірне її обмеження.   

Індиферентний стиль виховання

(низький рівень контролю, холодні стосунки)

На жаль, багато батьків практикують індиферентний стиль виховання, часто навіть не підозрюючи про це. Індиферентні батьки не беруть участі у житті дитини, не цікавляться її потребами. Діти в таких сім’ях, як правило, ростуть самотніми і замкненими, або ж агресивними і некерованими. Діти, виховані індиферентними батьками, часто стають алкоголіками, наркоманами, ґвалтівниками або злочинцями.

Як знайти золоту середину

Не кожен стиль виховання підходить для вашої родини і для вашої дитини. Може виявитися, що ваша дитина від природи дисциплінована, але для розвитку їй потрібні теплота і турбота. Або ж ваша дитина, навпаки, потребує дисципліни і чіткої структури, їй потрібен порядок, щоб відчувати себе в безпеці. Перш ніж вибирати стиль виховання, батьки повинні зрозуміти, які цінності вони можуть і хочуть передати дитині, чого від неї чекають.

Сім помилок батьків      

Перелічимо найпоширеніші помилки, яких припускаються дорослі.

Побутові погрози

"Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю".

Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення. Але ж дитина,  сприймає все набагато складніше. Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

Авторитарні накази

"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", " Я тобі забороняю товаришувати з...", "Я-мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що — ні."

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший", — думає вона.

Критика "глухого кута"

"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько", "Вчу тебе вчу, а все марно".

Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї.  Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, мовчазною.

Образливі прізвиська

"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йолоп уродився?"

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

Невмотивований допит

"Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займаєшся?".

Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Дитина розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з'явитися стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

Безапеляційні твердження

Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Можеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш".

Такі твердження надзвичайно болючі для дитини і руйнівні для її психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

  Несвоєчасні поради

"Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилося. А тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати".

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим — ні горем, ні радістю.

Психологи радять батькам час від часу аналізувати те, що вони говорять дитині протягом дня. У спокійній обстановці, коли ви вже нікуди не поспішаєте і ніщо вже вас не дратує, деякі ваші слова здаватимуться вам самим жахливими, неприпустимими.

Рекомендації батькам щодо виховання дітей

1. Повірте в неповторність  своєї  дитини, у те ,що вона – єдина,  унікальна, не  схожа на жодну  іншу і  не є вашою  точною  копією. Тому не варто  вимагати  від  неї  реалізації  заданої  вами  життєвої  програми  і досягнення  поставленої  вами  мети. Дайте  їй  право  прожити  власне життя.

2. Дозвольте  дитині  бути собою, зі своїми  вадами, вразливими  місцями та  чеснотами. Приймайте  її  такою,  якою  вона  є. Підкреслюйте  її  сильні властивості.

3. Не соромтеся  виявляти  свою  любов  до дитини, дайте  їй  зрозуміти,  що  любитимете   за  будь-яких  обставин.

4. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

5. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворювалась на вседозволеність та бездоганність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато-лише  найголовніші) і   дозвольте  дитині  вільно  діяти в  цих  межах. Неухильно  дотримуйтесь   встановлених  вами  заборон  і  дозволів.

7. Ніколи  не  давайте  дитині  особових  негативних   оцінювальних суджень  «ти поганий», «ти  брехливий»,  «ти  злий». Оцінювати  треба  лише   вчинок. Треба  казати : «Твій  вчинок  поганий, але  ж ти  хороший,  розумний  хлопчик  (дівчинка)  і  надалі   не  повинен  так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкцію. І тільки в разі відвертого непослуху батьки  можуть думати  про  покарання. Цілком  зрозуміло,  що  воно  має  відповідати  вчинку, а дитина  має  розуміти,  за що  її  покарали. Батьки  самі  вирішують , як  покарати, але  майте  на  увазі,  що  фізичне  покарання – найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина  повинна  боятися  не  покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний – вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання  не повинно  сприйматися  дитиною, як  перевага  вашої  сили над  її  слабкістю,  як  приниження.